Втомився Бог вкраїнця захищати...
Тремтить в бою намолена сльоза,
І день у день все множиться на втрати,
А в світ вступила впевнено весна.
Втомився Господь очі відкривати
На світ неправди, зради і хули,
Втомився нас Господь реставрувати,-
Невже колись ми іншими були ?
Народе мій! Із вічністю ідеї
Про волю, незалежність, а у тім :
Щодень продовжуємо грішну Іудею,
А плата ? - Сотня сотень - на хресті !
За що ? Чому? І скільки ? - Не питаймо,
Бо відповідь вже знають школярі...
Де заклик Батька до братів :" Єднаймось !" ?-
Банальністю на вимірній шкалі...
Втомився Бог вкраїнцю помагати,
Який від заздрощів готовий спопелить,
Який не бачить дальш своєї хати
І іскру розбрату у всьому розпалить.
А ще дволикість і хабарництво , і зрада,
Пересуди дороги не дають,
Як результат - Верховна наша Рада
Живе ! А люди решта мруть!
Прокиньтесь, люди! Господь вже втомився:
Він волю Україні здарував...
А ти Йому... Ба... навіть не вклонився !
З гріхів дорогу дальше торував!
Та маймо ми в душі, хоч кого :
Ісус, Будда, арабів - свят Аллах...
Не нарікаймо ж потім ні на кого,
Судити будуть тільки по ділах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722000
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова