Весна зітхає сумно й безголосо -
Її турбують залишки зими,
Розчісує в задумі вербо-коси,
У лісі стелить квітко-килими…
Ще й досі сплять під кригою озера,
А річка вже тихенько гомонить,
Кудись біжать хмаринки срібнопері,
І часто з неба дощик дріботить…
Коли ж на небі сонечко іскриться,
Відразу оживає все довкруж,
Від радості голосять свійські птиці,
А лісові цвірінькають чимдуж…
Тоді й душа співає соловейком,
Від щастя світить сонечко в очах,
І знову нові вірші чи римейки
пишу вночі й палаю, мов свіча…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722059
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.03.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО