Подивись на мене востаннє,
Поцілунками спрагу вгамуй.
Я піду в світи на світанні,
Але ти не плач, не сумуй.
Свою першу дівочу тугу
На рожевій зорі розвій.
Я для тебе не стану другом,
Вибачай, але я вже не твій.
Мене кличуть шляхи незнанні
В неосяжну очам далину.
Я піду, піду на світанні
В терпкі пахощі полину.
У степів далечінь безкраю
З дивним дзвоном спілих хлібів,
Що на хвилях своїх гойдають
Променистого сонця спів.
Я піду у пустель безводдя
У пориві щирих натхнень.
Хочу йти я туди, де зводять
Вже сьогодні завтрашній день...
Подивись на мене востаннє
Ти очима, повними сліз.
Вибачай, що замість кохання
Я в цей вечір розлуку приніс.
1971
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2017
автор: Николай Процюк