Сонях був надто зеленим,
Щоб бити на сполох,
А рожевий
Схід холодом
Усе відбивася у скронях.
Сонце, надто гаряче,
Щоб палити незрячих,
У віконце ломилося,
Щоб його хтось побачив.
І зсередини мертве
поле із соняхів
Спалахом пороху
Забило на сполох
Але
Пізно
Усмішка вогненна
не жалітиме навіть зелених
І впаде поміж стебел
Безглуздим, смертельним
Золотом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2017
автор: Холодний Яр