Станційний доглядач
Розмете всі зорі на платформі,
А потім у звіті по формі
Де туга розвела чорні корені,
Зафіксує усі недостачі.
З металевої кружки армійської
Відсьорбне пів годинки дійсності
І злякається стати ледачим.
"Значить, падають зорі під ноги нам,
За ніч - тазик, там, де протікає
Ви тікаєте
Десь по вагонах
А я вирішив,
Що залишаюсь.
Чесно кажучи, віник до біса:
Їх доводиться брати руками
Подивіться - ось тут маю шрами
І пропалене зорями крісло.
Розумію, не ваша інстанція,
І, хоч сиплеться там десь,
За містом -
Підмітайте хоч зорі на станції
Аніж перед примарами бісер
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722197
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2017
автор: Холодний Яр