За недосяжною горою,
Де ніч мандрує у ліси,
Хмарини тішились грозою
Та загорталися в баси.
На шпагах билися сполохи,
Земля дощу пила напій,
Не було лячно анітрохи
У цій містерії стихій.
І очі не шукали схову,
І серця не торкалась мла,
Хіба що віднімало мову,
Та й нащо мова та була?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722349
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.03.2017
автор: rutzt