Вона зачекає...
відступить вона, коли треба
Як волю священну
прийме кожну твою забаганку
Ти побачиш в ній
ознаки спокуси і неба
Вона ж задихнеться вночі
і відродиться зранку
І знову відтворить уявне і дійсне
із світу бажання
Вона через край
коханням ніжним проллється
І стане другим тобою ,
відродить твоє сподівання
Схолоне,зів’ється,
нагріється і посміхнеться...
З любов'ю простить
і не схибить ніколи
На дихання,
стук в твоїх скронях озветься -
Така вона - жінка в коханні…
відколи
Цей світ породили
ритми всесвітнього серця
© Олена Зінченко 2017
8 березня 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2017
автор: Zinthenko Olena