Відходили води неміряним кроком
Від берега стрімко. І ось, ненароком, —
Оголене дно, тишина перед гулом…
Постала стіна — море воду втягнуло.
Понурий вітрище крутив гребні хвилям
У серпоподібних манерах, зусиллях.
На острів вичісував їх гребінцями,
Викидував з ревом на сушу кінцями.
Тумани з водою змішалися п’яні,
Губилися долі в гарячім цунамі.
Енергія моря, в огненних опалах,
Втопила весь острів і гнівно гарчала.
Пройшло кілька днів від стихійного лиха.
Негода вщухала повільно... Затихла.
Міф-острів прийняв нелегкий поєдинок, —
На дні океану знайшов відпочинок. 19/01/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722414
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2017
автор: Lana P.