Зробити крок уже немає сили
І болю крик не рветься із грудей.
Твої слова не ранили, а вбили,
Слова калічать, знищують людей.
Слова, як стріли, серце пробивають.
Щита від них немає і броні.
Мені здається ті, що не кохають,
Живуть в якомусь летаргічнім сні.
Ти теж заснула й годі розбудити,
Така холодна, наче крижана.
Не зміг я серце твоє розтопити,
Це моя кара, але не вина.
Ні подихом, ні дотиком , ні словом
Свою любов донести не зумів.
Ти серцем вже настільки охолола,
Що врешті-решт я просто онімів.
09.03.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2017
автор: Мирослав Вересюк