Укрившись пилом поколінь,
Збиваючи до крові ноги,
Не вибираючи дороги,
Блукаємо серед видінь.
Живем,
чи думаєм, що так?
Замкнувши дім,
закривши очі,
Шукаєм записи пророчі,
Неначе сухарі жебрак...
Могутній бог,
лихий шакал?
Некрополь день і ніч вартує,
Померлих поглядом чатує,
Анубіса лихий оскал.
Десь тут
розірваний навпіл,
Старий та витертий папірус,
Неначе поглумився вірус, -
Уперто пише :
суходіл
Ділив на шмаття легіон, -
Або вода - велінням Нілу,
Чи жадібний та знахабнілий,
Богів величний пантеон?
Шукаємо старі рядки.
Наскальні стерті ефемери
Ховають таємниць озера.
Байдужих зір німі грядки
Тихцем волають: це не гра!
А час давно забуте витер,
Спалив міста в пустелю Ра,
Чи інший хто?..
котра із літер
Розкаже?..
кличем навмання,
Мо` Сфінкс озватися посміє?
Допоки Цербер лапи миє,
Ізвечора і до рання,
У хвилях Стіксу;
спів дріад
Заколисав сповиті душі -
Серед гробниць
зотліли ружі,
Поля Іару - це Дуат...
02.16.
Ред.09.03.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722500
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 09.03.2017
автор: Ліна Ланська