Кожна буква твоя - то сльози,
Кожне слово твоє - вінець
Вже століття в надриві до неба:
Тож борися,- бо прийде кінець !
Кожна фраза твоя - непохитна
І міцнішою є за граніт
Всі пророцтва астрологів плачуть
Над хотивістю сивих століть
Вічний заклик до правди, свободи,
І любов - вічно трепетна в нім...
До землі поклонились народи.
Лиш твій власний не чує тих слів
Наші діти - один поза другим
В синє небо, до тебе ідуть...
Чи дурман, а чи кара небесна
Відкриває для ворга путь
Не навчилися єдності, батьку ,
За це плата така дорога...
Не мости поміж нами, а кладка,
І любов на ній - надто хитка
Що не буква твоя - то в Бозі ,
Що не слово - то правда свята,-
Знов кобзар десь ридає на кобзі,
І недолею ранить сльоза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722553
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.03.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова