Стояла, долоні схрестивши на грудях,
Мов в серці тримала руками жалі.
Шукала чийсь погляд: блукала по людях,
А світ розчинявся в довколишній млі.
Складала із мрій на майбутнє картину,
А пазли найкращі із рук хтось забрав,
Із серця мов вирвав велику частину,
Понизивши стукіт на кілька октав.
В очах, де надії ранкова заграва,
Вже сонце сідало, хоч був же ще день.
Така-от у долі примхлива забава:
Щось дати - й забрати раптово зі жмень.
Така-от у долі для неї дорога:
Дає й забирає, голубить і б'є.
Пектимуть утрати й не зникне тривога,
Допоки в долоні збере лиш своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2017
автор: ОднаДумка