Давай з тобою просто заховаємо сонце.
Будуть шукати чи просто їм затишно в ночі?
Може відчинять до повністю старі віконця?
Світло запалять і будуть дивитися в очі?
Давай з тобою присядем на лавиці в небі,
Будемо хмари місити і дощ виливати.
Знаєш, це так мені зараз до ніжності треба.
З лавиці неба до моря ногами дістати.
А Вам вкуди?
-Мені втуди.
Де ніч гойдає листя.
-Давайте вразом?
До весни.
Мені кохання всниться.
Давайте пити просто чай.
І вірити у диво.
Давайте будувати рай.
І будемо щасливі!
Давайте підемо удвох
До краю неба й сонця.
Бо там сидить на лаві Бог,
І дивиться в віконця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: Відочка Вансель