Розстріл Відродження
(Сонет)
Це зветься вже – національний ухил,
а треба ж по прямій до тих висот,
що націям земля там буде пухом.
Про цицькень найсвіжіший анекдот.
Вхопився за живіт радянськодухий.
«Нє зря я мову нє учіл. Так вот
такая нам тєпєріча вєзуха» , –
щербатиться в дурній усмішці рот.
Ні Скрипника уже, ні Хвильового.
Відродженню дісталось вдосталь куль.
Ні совісті, ні честі, ані Бога.
В снігах сконав від голоду куркуль.
Надбати термін змога є й за стогін.
Агент таємний в моді і патруль.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722617
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.03.2017
автор: Анатолій Загравенко