Іду босоніж по святій землі,
Де ще малою по росі ходила.
Цілують ноги трави золоті…
Мене тут мати ще маленькою водила.
Іду босоніж по своїй землі,
Вона годує, немов рідна мати,
А щедрість матері ні з чим не порівняти…
І біль і радість в матері землі.
Іду босоніж по святій землі,
А роси щедро умивають ноги,
І чути жайвора де пісню в висоті.
І навкруги звучать мажори стоголосі.
І так вже любо на своїй землі,
Хоча вона зі шрамами на серці.
Хоча важка дорога у житті…
Іду босоніж по святій землі.
©Тетяна Гриндула 13 лютого 2017 р. (13 год. 23 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722642
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2017
автор: Гриндула Тетяна