Дорога
(Сонет)
А що на світі я і що для мене світ?
Ми в єдності тісній, в міцній взаємодії.
Мета моя не в тім, щоб повним був живіт.
Я у житті ніщо без віри і надії.
Як сонце в небесах, сягаю у зеніт.
Студені й вогняні вітри в обличчя віють.
Ну що пташиний їх і мій людський політ.
В минуле й майбуття дістатись хто зуміє?
Дано це лиш мені в людській величині
й значимості моїй у Всесвіті від Бога.
Вітчизна дорога у серця глибині.
Крім неї у житті не треба більш нічого.
Привидиться, либонь, вже і в довічнім сні
пропахла пилом польова дорога.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722800
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Анатолій Загравенко