У хаті воском топленим вже пахне,
Крізь шибку сонце позолоту засіва.
Писак торкається яйця так вправно,
Й на ньому не малюнок – доля ожива.
Душа спинилась нині у чеканні,
Вмістилище готує для Христа.
Писак черпає воску далі й далі –
Вже на яйці маківка зацвіла.
Так вправно віск краплинами лягає,
Малює візерунок на яйці.
А те покірно крапельки приймає,
Аби барвистим бути понад всі.
Такі вони вже різні і предивні,
Одне від одного гарнішає, цвіте.
У когось краплі, в когось з них намисто,
А в когось хрест, а в когось те і те.
У когось квіти в барвах розквітають,
У когось сонце позолоту розсіває,
У когось ромби, хрестики і крапки,
А в когось візерунки, мов пташині лапки.
І все на писанці важливе і доречне,
Барвистість – ідентичність їх.
Писати писанки – то твориво відвічне,
Любіше твориво з талантів всіх моїх.
© Тетяна Гриндула 11 березня 2017 р. (15 год. 25 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722872
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Гриндула Тетяна