Моя ти, матінко, моя ти, ненечко Вкраїно!
Сльозою гіркою умивана твоя землиця.
Поклони щирі б’ю, припавши скрушно на коліно,
Молю до Бога, щоби трималась у душах криця.
Безхатченко недоїдки вминає на фудкорті
Та ще й надпите пиво має на царський той банкет.
Мільярдери ж наші відпочивають на курорті,
Під пальмами Мальдівів гучний заказують фуршет.
В АТО гремлять гармати, те далеко, не почують,
Для ніжних їхніх вух, от, звучить Бетховена сонет.
Компослуги оплативши, люди гроши рахують
І тягнеться рука, щоб витягнути з ножен багнет.
11.03.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2017
автор: Валентина Ланевич