Тож... всі слова твої - золоті краплини,
І кожен видих-вдих - дощові мости,
А як серце гулко в літо лине й лине!
А як серце щемом пише слово «ти».
В небозводах синіх загубилась віра,
І говорим разом, і не чуєм теж.
Не піском гарячим дальнього Каїра,
Своїм тихим «вибач» душу обпечеш.
І від себе годі бігти у дороги,
І ламати крила в бурі і вітри,
І хоч пише доля за нас епілоги,
Головне й надалі крізь асфальт цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2017
автор: Невідомська Вікторія