Хто вірити й кохати розівчився
(а, скоріше - ніколи не вмів),
і в мантію хто тихо закрутився
і суд творити комусь захотів,
той жалюгідний у своїх стараннях
любов принизити і стерти в порошок?
Тим, що брехню покрили темною вуаллю
терпіти залишилось кожен крок.
Скажу я прямо всім, хто це читає,
які не піднесуть любов в піснях:
У день один - ти високо літаєш,
а в другий – падаєш принизливо в очах
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723075
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2017
автор: MarikMu