Ти ще й досі з епохи Відродження,
так палко чекаєш народження
нового Петрарки чи Шекспіра,
що інколи віра – стає життям.
В тобі є щось від жінок Леонардо,
личать плаття кольору бордо,
а волосся пахне м’ятою і миром,
щиро хочеться назвати тебе святою.
Ти могла б переказувати Декамерон,
стати обличчям церковних ікон
у римському соборі Святого Петра.
Але ти – та, котра народилася самотньою.
© #КорицяМедова, 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2017
автор: Кориця Медова