"...Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні..."
"...Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!"
(Леся Українка)
В ті дні, коли високі були лози,
Бо я тоді була іще дитям,
Сміятися навчалася - крізь сльози...
Науку цю й пронесла у життя...
На вчинок цей мене спіткала мама,
Нагадуючи Лесині слова...
Подяка їм обом... І я так само,
Як Леся, по життю іду, співа...
Спасибі, Українко, Поетесо,
За вірші - мов палаючі зірки!
Палають і сьогодні, люба Лесю,
В смутні, такі безрадісні роки.
Вклоняюся тобі, небесна жінко!..
Вклоняюся, до самої землі,
За серце, що в тобі лунало дзвінко,
Як музика небесних скрипалів.
Ти плакала й сміялася водночас -
Нескорена душа, на чужині...
В журбі минали дні твої і ночі.
Подібна доля випала й мені...
Молилась ти за рідну Україну,
Щоб впали, врешті, з неї кайдани!
І досі ще твої молитви линуть!..
За волю України мруть сини.
Змінилося так мало, з того часу,
Коли твоє серденько вольове
У віршах прокричало гнівне гасло:
Змагаймось, люди, за життя нове!
...Щаслива тим, що вже не бачать очі,
Що знов твоя Вкраїна у вогні.
Нехай твій спів небесний напророчить:
Падіння ненависних кайданів!
Вклоняюся тобі, велична жінко,
За те, що ТАК любила рідний край!
Пишаюся тобою, Українко!
Співай - віки, пісні свої, співай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723169
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.03.2017
автор: Елена Марс