Потреба в сповіді? Та храм згорів до тла.
Священник рясу кинув у багаття,
І хрест зів’яв, покорчило метал
Від сповідей і від химери щастя.
Не вірю я ні в біль в очах твоїх,
Ні в слово, що минулим пліснявіє,
Ні в праведне, ні в первородний гріх,
Ні в рай, ні в пекло – поховальні мрії.
Та кривить посмішку спокуси вірний біс,
М’якеньке хутро мостить під коліна
І сповідає, й каже,- Ти - невинна.
А що згоріло, те не варте сліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2017
автор: Вітер Ночі