Хотів ти її розпізнати, не знаючи мови «тайнопис»,
Читати, мов книгу розкриту, шукати знайомі слова,
Та якось завжди невловимо спливає життя у цейтноті,
І тане у променях сонця личина легка часова.
Вона власну сутність міняє із льоду в дощі і тумани,
Цілує нестримно й жагуче, сповзає за комір струмком.
Руками фантом не піймаєш, всі тіні – рухливі й обманні,
А все, що здавалось реальним, насправді було тільки сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2017
автор: Оксана Дністран