Хмарина жбурляла в калюжу краплини,
З образою, болем і так щохвилини.
Кругами розходився біль у калюжі,
Яка увібрала весь холод і стужі.
Як сонце у небі багрянцем заграло,
Люстерко - калюжа світило піймало.
Яскріє калюжа: калюжа не туже,
А з небом краплинами ділиться дуже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2017
автор: Марія Демянюк