Квітка в ніжній оболонці.
Ясні весняні промені.
Мовчанка.
Маленька стрічка, подарована доньці
батьком, щоб повести її на вівтар.
Вона стоїть на ґанку:
смішна, чиста,
золотокоса.
Її черевики чекають в кімнаті,
але поки що вона боса,
нюхає березневих котиків,
збирає пелюстки у горня.
Їй невідомий світ бруду, сексу й наркотиків.
Вона - малесеньке кошеня,
стрибає з кольору на колір
у веселці, що утворилася від дощу.
Ось-ось вона вийде заміж.
Малесенька, не втрать свою душу, прошу.
Та вона хихоче, босоноге дитя,
за крок до того, що ввійти у доросле
життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723333
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2017
автор: Попіл Фенікса