Верба давно уже не спить.
Вдягла наряд, красуня справжня.
Стоїть, воложить ноги в плавнях,
Очима небо борознить.
Довкола сестри і брати
Голюські-голі, чорним зяють.
Вона між них, мов сонце сяє.
Від дива цього вітер стих.
Хто так вербу прибрати зміг?
Весна! Свій бренд у світі має.
Дерева в бархат одягає,
Лиш тільки Лютий за поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723505
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)