Пробачте мамо, я не повернусь
І не прийду додому на світанку,
Своїй невдячній долі покорюсь -
Згорю живцем у знищеному танку.
Загинули усі мої брати
З якими боронив я Україну.
Ми вперто йшли до спільної мети
Та ворог знову вдарив нам у спину…
Нехай за нами плачуть небеса,
Дощем травневим засумують хмари,
Нехай довіку свічка не згаса
В вікні далекім полум'ям кривавим.
А Ви не плачте, Бога не коріть
Та не вдягайте чорної хустини…
І хоч душа до Раю відлетить -
Ми в пам'яті залишимось живими.
29.01.2015.
Відео на вірш тут https://www.youtube.com/watch?v=hLwiXm4rFBQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723541
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.03.2017
автор: Сергій Дроботенко