Матінка Божа терпіла й страждала,
Коли Її Сина на хрест прибивали.
Не плач, Божа Мати, Твоє серце тужить,
Бо в ньому розквітла терновая ружа.
Ти бачила Сина, страшна та година,
Коли піднімали, на хрест прибивали.
О, Матінко Божа, молюся до Тебе,
І нині з довір'ям я кличу в потребі:
Прибита Вкраїна хрест-навхрест цвяхами,
І ворог, як ворон, літає над нами.
Поглянь, Божа Матінко, наша землиця
Колись процвітала як Божа світлиця.
А нині ридає і мучиться, й стогне...
І ніби ніхто помогти не спроможний.
О, як Ти, Царице, попросиш у Сина,
То Він нам поверне щасливу Вкраїну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723651
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Ольга Семенюк