Розпинають Україну
Іроди прокляті…
Народ знову на колінах
Стогне в рідній хаті.
Україна воріженькам –
Чужая землиця…
Для нас вона рідна ненька
З долею вдовиці.
Москаль її роздирає
На шмаття зі сходу,
В борні із ним умирає
Кращий цвіт народу.
Тисячі життя поклали,
Сотні – у полоні…
Влада ж нишком згаптувала
В офшори мільйони.
Чи не пора, добрі люди,
Тих бариг прогнати,
Гірше жити вже не будем.
Кожен має знати:
Найсвятіше – то є воля
Й Україна-мати,
Хто ж чинитиме сваволю,
Станемо карати.
13.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723681
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Ганна Верес