Жила вона звично в буденному світі,
І він у буденному світі десь жив,
Кохання лишилось в далекому літі,
Заснуло метеликом серед полів.
Уранішня кава, робота, родина,
Усе під копірку лиш різні міста,
Весна. Ожила у парку горобина,
Над ними знов пташкою день проліта.
Згадається іноді те, відгоріле,
Стривожиться серце, а може і ні,
Змішалось у сіре і чорне і біле,
Кохання тепер від життя в стороні.
Та раптом до болю хоч слово почути,
Захочеться їм через відстань і час,
До кінчиків пальців лише доторкнутись,
Відчути що вогник любові не згас....
І будуть брести вони парком вечірнім,
Окремо десь він і окремо вона,
Міста і життя у них все-таки різні,
Нічого такого. Весна як весна....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2017
автор: Надясемена