Сонце. Море. Пісок.
Неба спрага.
От водички б ковток —
Хвиль ватага.
Як розпечений жар,
Тане тіло.
Бронзовіє загар
І несміло
Підкрадається тінь
На хмаринці,
Обійма далечінь
Наодинці.
Дражнить спраглих вода,
Б'є у груди
І біжить, як орда, —
Шумно всюди.
Розбиває думки
Об каміння,
Душу рве на шматки
Без прозріння.
Хвилі сушать вуста
У солонці.
Тане піна густа,
Сіль — на сонці. 30/03/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723732
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Lana P.