Я обираю тебе з поміж тисячі тисяч,
Я проведу твою душу крізь морок і глум.
Нарешті, почуй– мабуть невміло – благаю:
Розкрий свої очі, покажи свою спрату та сум
Я ,може, тебе не побачу , але вже кохаю... кохаю…
Де я – там повітря гаряче…відчуй... торкнися...
торкнися…
Розкажи про свої вечори й одинокі світанки,
Про обійми із присмаком болі і прощі,
Відтвори зі мною таємні свої забаганки,
А я скарби принесу свої найдорожчі…
Спекотно самотній…
Невміло благаю…
кохаю…
чекаю…
торкнися…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2017
автор: Zinthenko Olena