Ми вперше і в останнє
Живемо в світі цім,
Це розуму світання
Під небом голубім.
Навіщо ми живемо?
Прийшли навіщо в світ?
Працюємо і жремо
Щоб наший ріс живіт.
Ще сваримось й воюєм
За землю і грошву,
Перемогли – святкуєм,
Що маєм булаву.
Щоб правити сусідом,
Щоб працював на нас
Та йшов за нами слідом
Як нам підлеглий клас.
Якщо війну програли
Ми плачемо ридма,
Бо в рабство ми попали
Щоб працювать дарма.
А де ж повага й братство
Щоб мирно жити всім?
А не тягти багатство
Лише у власний дім.
Нажерлись чи голодні
Всі зникнем в небуття,
Колись там чи сьогодні
Закінчиться життя.
А ми живем мов звірі,
Хоч розум є у нас
Думки плекаєм сірі,
Хоч маєм стислий час.
Щоби добро робити,
У спілкуванні жить
І наший світ любити,
А злості не творить.
15.03.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2017
автор: Георгій Грищенко