(імпровізація на тему
вірша Костянтина Бальмонта
"Із-під льоду")
Можливо, не настав ще час
у нашому житті Весни,
коли нам Бог дарує шанс
прокинутись зі сну Зими…
Коли не просто у зеніт
прямує сонячний Стожар -
поета серце у політ
летить до Сонця, як Ікар…
Весна – заквітчана пора,
коли цвіте не тільки сад,
дарує Небо нам слова,
і віршів щедрий зорепад…
Ми нарізно були роки,
але кохали повсякчас,
світило Сонце з висоти,
і пам'ять зігрівала нас…
Мій друже, зупинись на мить,
поглянь, довкруж цвіте Весна,
і пісня в небесах бринить,
водночас радісна й сумна…
Весна дарує нам життя,
війна – вбиває кожну мить,
тому прекрасне почуття
в моїй душі ще й досі спить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723790
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО