Довершеність і форми, і думок.
Під пальцями гладенький білий мармур.
Що Мікеланджело розгледів у жінок
Таке, що й досі відгадати марно?
Старий нікчема, сивий каменяр,
Невже твій витвір був сильніший плоті?
І в холоді німім отих примар
Спокуси більше, ніж в живому роті?
А може все пусте – каміння, плоть,–
Зловіщий вимір і життя, і смерті,
І ліпше буде мармур розколоть,
А тілу, заспокоївшись, померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Вітер Ночі