Без осуду... Я прагну відшукати,
Той погляд... У тім натовпі страшнім...
Вражаюче, як лиш одним до страти,
Осуджують у вироку німім...
Чого то так? Засмучена палітра...
І безнадійно, сіро-чорний дощ...
Шаленством некерованості вітер,
Мільйони знов осудженості площ...
Ці погляди... Вони мене вбивають...
Презирством в них - безкрайньої межі...
Яка болить... Давно не відчувають...
В тім погляді... Байдужі вітражі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Квітка))