Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився!
А ніжний погляд той помітила Левиця,
то ж спинку вигнула... Справжнісінька цариця!
Подумав Лев: "Яке-то щастя є для мене,
Нарешті дочекавсь, зустрів оту, що треба!
А на Левиці тій така гарненька шубка!
На те ж вона і є Левиця, а не Мурка.
Найкрасивішу ще помаду підібрала,
і брівки підвела, ще й чубчик начесала.
Здалося Левові вона теж позирає.
Такої гадки хоч насправді та й не має.
— Ой Леве, Левоньку! Ой красене мій сильний.
У цьому виборі і ти, скажу, невільний!
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723934
Рубрика: Байка
дата надходження 16.03.2017
автор: Надія Башинська