Земля здригнулась, рай весь запалав,
Неначе вирвалися демони із пекла.
Розлючено метав життями кат,
А люд стояв й дивився в очі смерті.
Палахкотів і вирував вогонь,
Бруківка, наче кулі, пролітала.
Так швидко сивина торкнулась скронь:
У «пекло» мати сина проводжала.
А він пішов, щоб правду всім сказать,
Пішов, щоб мати мир на Україні.
Таких, як він, там дожидався кат,
Їх дожидались «беркутята» ненаситні.
Довкола крик, довкола суєта,
Над Києвом аж небо привідкрилось.
Ясніше світла душі соколят
Сьогодні в рай до Господа ступили.
За ними ще і ще туди пливуть,
Вже сотня в небі душ зазолотилась.
«Небесна сотня» - так отих назвуть,
Хто всім своїм життям за Україну заступились.
А кат розлючено метав все навкруги,
Вмивав він руки молодою кров’ю.
До Бога зносились заупокійні молитви,
А над майданом «Плене кача…» стогне.
Земля здригалась з безконечної журби,
Неначе вирвалися демони із аду.
На Києвом клубивсь ядучий дим –
«Небесна сотня» відчинила браму Раю.
© Теяна Гриндула 13 березня 2017 р. (12 год. 35 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724010
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2017
автор: Гриндула Тетяна