Курка

-  Вкрала  курку!  Вкрала!
-  Я  ж  кажу  –  НЕ  БРАЛА!!!
-  Щоби  тобі  моя  курка  поперек  горла  стала!!!!
     Аж  за  край  села  було  чути,  як  воюють  між  собою  дві  кумоньки-сусідки.  Об`єкт  суперечки  –  молоденька    несучка  ("Чому  ж  молоденька?  Я  просто  вигляд  такий  гарний  маю",-    думала  чубата,  спостерігаючи  за  усім,  що  відбувається,  з  сусідніх  корчів).
-  Та  нащо  мені  твоя  курка?!  Тьху  на  тебе!  
     Тупе  нелітаюче  створіння.  Я  займаюся  виключно  голубами:  воркують  собі  тихенько,  зайвого  галасу  не  здіймають,  літають  високо,  -    одним  словом,  очі  милують.  А  твоє  оте,  кістляве  –  юшки  з  нього  не  звариш,  яєць  в  не  сезон  не  несе,  тільки  жерти  просить  та  грядки,  з-під  контролю  виходячи,  роздирає,  а    як  світло  зникає  –  зовсім  тупа  стає:  дороги  додому  знайти  не  може.
     Тьху!Тьху!  Тьху!
-  А  як  же  вона  паркан  двометровий  переплигнула?
-  Ха-ха!  Підкоп  зробила.
-  Цікаво-цікаво.  Хто  ж  їй  лопату  підкинув  з  ломиком  –  всі  паркани  на  цементній  основі.
-  Та  нема  в  мене  ніяких  лопат  та  ломиків.  Я  ж  кажу  –  в  мене  тільки  голуби  та  любов!
-  Ага!  Знаю  я  ту  Любов  Володіну,  Володимирівну.  Та  –  всім  несучкам  несучка:  без  лома  ніде  не  ходить  –  думає,  що  проти  нього  ніякі  прийоми  не  діють.
     Вкрала  –  поверни.
-  Хі!  Дивись,  кума,  бачиш  курява  полем  пішла  –  то  я  побігла.
-  Ех,  сусідонько,  як  по  селі  дізнаються  чим  ти  промишляєш  –  ніхто  вітатися  не  буде.
-  Ой,  налякала!  Мої  ж  голуби  не  тільки  високо  літають  –  вони  ще  й  влучно  цілять.  Хто  помічений  голубиною  любов`ю  хоче  бути  –  нехай  голову  відвертає  і  не  розмовляє.
-  Стара  школа  на  новий  лад?    Моя  курка,  хоч  і  кістлява,  і  недалека,  і  не  літає  так  високо,  як  твої  пернаті,  та  люблю  її  -  не  інкубаторська  вона  в  мене,  своя,  рідна.  На  юшку-асорті,  яку  ти  з  превеликою  насолодою  заварюєш  та  їси  (  з  бараниною,  молодою  телятиною,  курятиною  на  сокові  винограду  –  що  за  безглуздий  рецепт?),  пускати  не  буду.
Так  що  віддай  по-хорошому….

А  курка  тим  часом,  наслухавшись  вдосталь  про  своє  гастрономічне  майбутнє,    вирішила  полетіти  в  обійми  господині.  
От,  дурне  створіння  –  кури  ж  не  літають,  та  й  голуби-винищувачі  миттю  перекриють  їй  шлях.

ПУРХ.

-Як  ви  гадаєте?  Долетить?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2017
автор: Серафима Пант