Топчу роками будяки,
Блідими, босими ногами,
Не гояться на серці рани,
Подати нікому руки.
А десь, жар – папороть цвіте,
У хащі схована від мене.
Вогненне диво незнайдене
Комусь на радість проросте.
За щастя двох тих помолюся,
Липневому всміхнуся ранку.
« Співай душа – дівча Настусю!»,
«Ти ж , бережи її, Іванку!».
Не відаєм , що буде з нами,
Чим день наступний привітає,
Втративши раз – не відшукаєш,
Вогненний цвіт між будяками.
Тетяна Купрій -Кримчук, 2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2017
автор: Тетяна Купрій - Кримчук