Небо любові
Вітер кличе душі в небо полетіти що є сил
відкривати світ для себе у поривах дужих крил,
щоб забути про незгоди і думки усі сумні,
поринаючи в пригоди,відірвавшись від землі.
Мрію втіливши жадану ми придбали літака
і у подорож кохану нам відкрилася ріка.
Тож почнімо все спочатку, мов знайомі тільки мить
і летімо срібним птахом, поки вітер ще шумить.
Варто лиш набрати швидкість
течії небес,
що надасть польоту легкість
силами чудес.
Світ відкриється під нами
обрієм життя,
над яким летіти дано
птахом почуття.
Як поринемо за хмари, набиравши висоту,
то відкриємо ті чари, що яснили пустоту.
Мов прокинеться від сонця та омріяна краса
від якої кожне серце покохає небеса.
Нам чудово бути разом серед моря всіх вітрів,
де життя за іншим часом є вершиною світів.
В небі вільного кохання ми живемо кожен день
і не бачимо страждання, що є поруч, ніби тінь.
Варто лиш набрати швидкість
течії небес,
щоб відчути нашу близькість
до любовних плес.
Світ засяє перед нами
океаном мрій,
у якому ми птахами
дім надбали свій.
Віктор Цвіт 10.03.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2017
автор: Віктор Цвіт