Чвалаю в почорніле поле,
Чалапаю в м'якій ріллі,
Що увібрала сміх і горе
У незбагненній цій землі,
Яка шляхами й манівцями
У просторі кудись летить,
Євшанами і чебрецями
Чаклує і думки ятрить.
Шуміли вже над нею бурі,
Шугали з-понад краю в край,
Волала вже на повні груди,
І шепотіла " Хліба дай..."
І лагідним веселим літом
Уже з'являлись колоски,
І линули над цілим світом
Її наспіви і казки.
І ширилися і шуміли
Над вулицями прапори...
Земля терпіла як уміла,
Але терпіла до пори...
І незапліднена і чорна
Лежить сьогодні... Спочива?
Чи виснажені і убогі
До Бога груди підійма?
Чвалаю в почорніле поле,
Чалапаю в м'якій ріллі,
Що увібрала сміх і горе
У незрівнянній цій землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724125
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2017
автор: Уляна Стринжа