Ця Планета людей -
сотворіння Господнє натхненне,-
Невичерпна у формах і звуках,
тонах, кольорах...
В ореолі блакиті -
Земля смарагдово-зелена,
Світлозора піщинка
в галактиці Божий Шлях*.
Несуттєва й минуща -
у Просторі, Вічності-Часі,
І вразливо-хистка
у руках неосудних дітей...
Це ж вони, граючись,
прокладають міжзоряні траси,
Всемогутністю думки
пізнавши істотність речей.
Людство - Фауст отой
із творіння безсмертного Гете,
Той мудрець і чаклун,
що за істину - душу продав.
Все пізнав: лиходійство і благо...
й рукою поета
Одкровення душі і ума
на Скрижалі вписав:
"Першим Діло було",
саме Діло, хоч мовлено:-Слово...
Так! Людину-вінець
сам Всевишній в екстазі створив.
Удихнувши життя,
дарував їй Закону основи,
А гріхи її смертні -
кров'ю власного Сина омив.
Та пізнавши Господнього Духу ясні одкровення,
Перейшовши Історії поле із краю у край,
Споглядаючи Божого гніву жахливі знамення,
Нерозкаяні, ми оминаєм дорогу у рай...
*Божа Дорога, Чумацький Шлях, Молочний Шлях - давні українські назви галактики , у якій розташована наша Сонячна система.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724134
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.03.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)