Вже весна різнотрав'ям прикрасила,
Одягла в оксамит береги
І хлюпочуть в лататті карасики,
Діловито снують навкруги.
По ставочку гасають за школою,
Розгулявшись в обідній порі,
Тільки хвильки розходяться колами
На потіху шкільній дітворі.
Вже стомившись від формул і класиків,
Вчителів і уроків щодня,
Подивитись на срібних карасиків
До ставочка біжить дітлашня.
Їм ніщо - срібнобоким карасикам,
Вся наука шкільна непроста,
А директор - Вікторія Власівна,
Взагалі, до самого хвоста.
Вони рибками вільними створені
І пливуть безтурботно в воді -
То під верби сховаються в корені,
То мерщій в комиші молоді.
І стоять, ігноруючи дзвоника -
Ну не хочуть у клас школярі!
Хочуть просто гуляти на сонечку,
Бо вже травень давно надворі.
Вже пташки повернулися з вирію,
І пора відпочить від занять,
Бо в ставочку прикметою вірною
Карасята в воді хлюпотять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2017
автор: Леонід Луговий