— От був би я, як Бегемот!— сказав Мурах, розкривши рот.
Та говорив слова оті даремно.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер мимо промайнув,
та підхопив його слова напевно.
— Я хочу жить, як Бегемот! — тепер кричить малий Єнот.
Приніс бо Вітер ті слова до нього.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер подихом війнув.
Хто ж буде слухати його малого?
— Відпочивать, як Бегемот! — це Жаб з болота кілька сот,
на різні голоси все вимагають.
Ніхто і їх не зрозумів... лиш Вітер мимо пролетів.
Ми ж думаєм — вони всіх розважають!
А як же в світі жити нам, і нашим донькам і синам?
А хочеться, щоб всім було приємно.
Почують нас коли? Чекай... а Вітер знов летить у гай.
А ми живемо в світі ж — недаремно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724276
Рубрика: Байка
дата надходження 18.03.2017
автор: Надія Башинська