[i]Це буде тривати вічність і цілу годину,
Не дійти до початку й не впізнати кінця.
Весна знов наповняє кожну твою клітину,
Вона завжди займає, лише ліпші місця.
А вітер знову тріпоче твоє сьогодення,
Недалекі плани це обіцянка життя.
Чекаєш і кличеш її, немов рівнодення –
Весна повернеться і про це була стаття.
Весна повернеться, немов слова випадкові ,
На разі сніг знову готує свої жнива.
Весна повернеться, наче початок любові
І ти зрозумієш – що залишалась жива.
Забудеш про відчай як весна повернеться,
Чекай і не намагайся лише десь утекти.
А моє серце до тебе знову озветься,
Минула зима – мов хвилина чи мить самоти.
Весна повернеться і неначе, у квітні –
Мені розповіли це старі і чорні птахи.
Твої очі, знов стануть веселі й привітні,
Ти забудеш свої колишні дитячі страхи.
Весна повернеться – так написано в книзі,
Неначе незмінні закони природи й життя.
А доти ти йди, лиш обережно на кризі –
Повз бруд, щоб не забруднити своє нове взуття.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2017
автор: Валерій Кець