Так дратує безглузде життя,
Марно згублені юності мрії.
Лише ти, як та птаха, одна
Не згорнула ще крила надії.
На підтримку зневіру давлю,
Довіряюсь твоїй вірі в правду,
Поважаю наївність твою,
Хай хоч що – нашу єдність не зраджу.
Хочу вірити в правду, як ти,
Хочу бути наївним до крику.
Тільки, як її, рідна, знайти?
Дати хочеться владі у пику.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724395
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2017
автор: Г. Король