Дощове

Знов  дощ  іде,  і  всі  поети  нагострили  олівці,
а  всі  художники  засіли  за  мольберти,
і  твій  курсор  пульсує:  тільки  будь  відвертим,
не  грім,  не  блискавиця,  це  жага  бринить  в  твоїй  руці.
............................................................................
А  від  любові  ліки  -  це  сама  ж  любов:
любити  ближніх,  якщо  дальні  відцурались,
любити  дальніх,  якщо  так  вже  тяжко  склалось,
що  хтось  із  ближніх  тихо  в  вічність  перейшов.

Якби  ж  то  ми  любили  тих,  хто  просить:  "полюби",
а  не  втрачали  час  у  мріях  про  незнаних,
було  б  на  світі  менше  злої  боротьби,
а  більше  щастя  і  закоханих-коханих.
..................................................................
Так,  дощ  іде,  поете,  не  сумуй.  Сідай,  пиши!
Не  поспішай  лише  написаним  ділитись.
Буває  так,  що  і  від  правди  ніде  дітись:
тобі  лише  самому  твої  твори  до  душі.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724413
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2017
автор: Олена Акіко