(сонет)
Осінній за вікном періщить дощ,
І ностальгія в серце заглядає.
Кохання в вирій птахом відлітає…
А я так хочу малювати дощ.
Спадають, мов кристали, із небес
Шнурочки крапель – це так романтично.
Кохання серце покидає так незвично…
Я все таки писати хочу дощ.
І суєту міську цей дощ кудись ховає,
А на асфальті він люстерка розкидає…
Періщить за вікном осінній дощ.
В цій суєті кохання десь зникає,
Поміж шнурків дощу воно тікає.
А я пишу про цей осінній дощ.
© Тетяна Гриндула 26 лютого 2017 р. (23 год. 40 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724426
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.03.2017
автор: Гриндула Тетяна